Виїзд з Івано-Франківська кожного 12 числа місяця

Святиня у Крилосі

Крилос — одне з тих прочанських місць, де крім молитовного духу, можна увібрати в себе й дух нашої історії, діткнутися її залишків, повною мірою відчути себе нащадком своїх предків, що, як і ми, у щирій вірі жили, будували, боролися і молилися.

З благословення Владики Йосафата кожного 12-го числа місяця від монастиря св. Апостола Андрія організовується проща (нічні чування) до Крилосу. Виїзд відбувається ввечері о 18:00 (Івано-Франківськ, вул. Селянська, 6, монастир св. Апостола Андрія), повернення — уночі о 1:00 наступного дня.

Пожертва — 30 грн


Фотогалерея

Історична довідка

У період розквіту Київської Русі давньоруський град Галич дорівнював своєю значущістю Києву, Чернігову, Новгороду. Розмірами місто не поступалося найвизначнішим християнським центрам середньовічної Європи – Риму й Константинополю. Не дивно, що в часи цілковитого зруйнування Києва монголо-татарською навалою Галич перебрав на себе роль столиці Русі і протримався в цьому статусі аж до ХІV ст.

У катедральному соборі Успіння Пресвятої Богородиці, що був збудований в ХІІ ст. у центрі Галича, власне теперішньому Крилосі, на княжому дитинці, відбувалися урочисті церемонії інтронізації галицьких князів, які отримували титул королів. Саме тут, у мурах собору, був похований князь Ярослав Осмомисл, із чиїм ім’ям пов’язані зміцнення та розбудова Галицької Русі.

Назва ж Крилос – давнє свідчення про розташування в місті єпископської резиденції – капітули (крилоса). Як і годилося для поселень такого значення, в давньому Галичі працювали скрипторії, де переписували церковно-релігійні книги, найвідомішою з яких є пам’ятка національного значення Галицьке Євангеліє 1144 року, велика книгозбірня, школа, відома як «школа Осмомисла».

Не дивно, що сьогоднішній Крилос – насичений унікальними історичними пам’ятками заповідник, де переплелися залишки різних епох і періодів історії українського народу та української Церкви.

Це музей під відкритим небом, де можна побачити залишки будівель княжого Галича ХІІ – ХІІІ ст.: фундаменти славнозвісного Успенського собору, Іллінської церкви, церкви св. Пантелеймона. До сьогодні цілком збереглася збудована в ХVІІ ст. на місці зруйнованого давнього храму мурована церква Успіння Пресвятої Богородиці, середньовічні оборонні споруди з кількома рядами захисних валів.

У ХVI ст. на румовищах давньоруського храму із залишків його мурів, на яких і сьогодні видно давньоруські графіті, була зведена каплиця св. Василія Великого. У різні століття святиня зазнавала руйнувань, востаннє вона була суттєво пошкоджена під час артилерійського обстрілу 1915 року, але в 70-х роках ХХ ст. відбудована як музей, частина заповідника «Давній Галич». У каплиці збереглися унікальні фрагменти ще літописного Успенського храму: ніша-вівтар та кругле апсидне віконце (люнет).

На найвищій точці Крилоського городища височіє самотній курган – літописна Галичина Могила, відома з ХІІІ ст., у якій, за припущенням Михайла Грушевського, міг бути похований сам засновник Галича. Сьогодні тут працює музей, де виставлені рештки човна-довбанки, вилучені археологами з Галичиної Могили. В цьому човні за стародавнім, ще дохристиянським звичаєм, ховали знатних руських воїнів.

Успенський собор у ХІІ ст. був одним із найбільших в цілій Європі християнських храмів. Розміри його фундаменту вражають: у Київській Русі він поступався хіба лишень Софійському собору та Десятинній церкві. Зруйнована під час набігу монголо-татар в 1241 році, Успенська церква відбудовувалася двічі. Сучасна будівля була зведена ще в ХVІІ ст.; сьогодні її прикрашає розкішний іконостас, який на початку ХХ ст. створив визначний майстер українського живопису Антон Манастирський.

За кількасот метрів від фундаментів Успенської церкви з-під землі б’ють джерела, одне з яких відоме як Княжа криниця. Ще з давньоруських часів збереглися перекази про цілющу силу води з цього джерела, яке віддавна плекають та вшановують як святе джерело. Сьогодні над Княжою криницею встановлена ротонда з хрестом, тут освячують воду на свято Водохрестя.

У ХVІІІ ст. у Крилосі були зведені також Митрополичі палати, які свого часу стали резиденцією митрополита Андрея Шептицького. Сьогодні в будівлі палат діє історичний музей «Давній Галич», ідея створення якого належить власне митрополиту Шептицькому. Мрію владики здійснив в 1937 році український археолог Ярослав Пастернак, який зібрав і виставив в каплиці св. Василія Великого найцікавіші знахідки, що їх він виявив під час розкопок Крилоса. Згодом усі вони відійшли до експозиції сучасного музею.

Але безцінним осердям Крилосу, яке притягає тисячі прочан із цілої України, є ікона Крилоської (Галицької) Божої Матері – один із найдавніших українських чудотворних образів. За переказами, ще в 1157 році, після освячення собору в княжому Галичі, князь Ярослав Осмомисл подарував церкві ікону Пресвятої Богородиці, яку привіз із самого Константинополя, столиці Візантії, звідки Русь прийняла Святе Хрещення. З того часу вона стала покровителькою галицьких князів та їхніх нащадків, покровителькою цілої Галичини.

Як свідчать перекази, в ХІІІ столітті князь Лев переніс ікону до Львова, де вона являла численні чуда. Однак існують також свідчення, що Крилоська Богородиця перебувала в Галичі аж до ХVІІ ст., поки під час одного з турецьких нападів, коли храм був спалений вогнем, ікона опинилася в лісі, поблизу с. Сокіл, звідки її перенесли до Воздвиженського монастир отців василіян. Із того часу ікона отримала ще одну назву – Сокільська Божа Матір.

На початку ХVІІІ ст. владика Йосип Шумлянський, провівши відповідне дослідження свідчень про чуда зцілення, які відбувалися через молитву перед Сокільським образом, проголосив його чудотворним. Тоді ж таки ікону повернули до Крилоса, в Успенський катедральний собор, де вона перебуває й досі у вівтарній частині храму. На знак вдячності за вислухані молитви і зцілення 1773 року прості віряни зібрали потрібні кошти і виготовили для ікони срібний оклад.

Із того ж часу зародилася традиція прощ до чудотворного Крилоського образу. Прочани відвідують ікону щонайменше тричі на рік: 7 липня – на свято Різдва Івана Хрестителя, 28 серпня – празник Успення Пресвятої Богородиці, та 27 вересня – на Воздвиження Чесного Хреста. Свого часу з прощами Крилоську гору відвідували галицькі митрополити Сильвестр Сембратович та Андрей Шептицький.

Довгі роки Крилоська ікона не покидала свого освяченого місця у вівтарі Успенської катедри. Вона перебула тут лихоліття Першої та Другої світових воєн, де її продовжували відвідувати численні паломники. Щойно на початку 1960-х років, коли безбожницька влада перетворила церкву на краєзнавчий музей, Крилоська Божа Матір була викинена з вівтаря, та, на щастя, зберігалася тут же, в храмі, на хорах, серед уламків церковних речей і мотлоху. На початку 1980-х років крилошани віднайшли ікону і знову помістили її у вівтар.

У 2006 році образ відреставрували, а 28 серпня того ж року Глава УГКЦ Блаженніший Любомир Гузар здійснив урочистий обряд її коронації на знак вдячності Божій Матері за збереження у вірі цілого Галицького краю.